Результати роботи V науково-практичної конференції "Проблеми викладання логіки та дисциплін логічного циклу"

3-4 травня 2012 року на кафедрі логіки філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбулась V Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми викладання логіки та дисциплін логічного циклу». У роботі конференції взяли участь близько 100 викладачів вищих навчальних закладів України, Фінляндії, Польщі, Росії, Білорусі, Киргизстану.

На пленарному засіданні 3 травня учасників конференції привітав доктор філософських наук, академік НАН України, директор Інституту філософії імені Григорія Сковороди НАН України М.В. Попович, який у своєму виступі підкреслив значущість логіки як раціональної складової сучасної культури. З привітанням учасникам конференції та доповіддю «Логіка в академічному та університетському просторі» виступив доктор філософських наук, академік НАН України, декан філософського факультету, завідувач кафедри логіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка А.Є. Конверський. Також на пленарному засіданні були представлені дві доповіді провідних викладачів та вчених Фінляндії та Польщі, які були присвячені проблемам викладання логіки у цих країнах.

Санду Габріель – професор теоретичної філософії факультету філософії, історії, культури та мистецтвознавства Університету Гельсинки – ознайомив учасників конференції з історією та сучасним станом викладання логіки у Фінляндії. Доповідь супроводжувалася відео презентацією.

Доповідь менеджера навчальних планів з когнітивістики кафедри логіки та когнітивістики Інституту психології Університету Адама Міцкевича (Познань) Урбанського Маріуша ґрунтувалась на проблемах викладання логіки у Польщі та перспективах національної кваліфікаційної структури. Доповідь супроводжувалась відео презентацією.

Доктор філософських наук, академік НАН України, декан філософського факультету, завідувач кафедри логіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка А.Є. Конверський у власній доповіді звернув увагу на актуальні проблеми логічної науки та особливості викладання логіки у сучасних умовах.

Зокрема доповідач звернув увагу на те, що: «У логіки як науки і логіки як освітньої дисципліни споріднені долі. Молода логічна наука своєю проблематикою була вплетена в філософію і багато результатів (відкриттів) логіки мали філософське забарвлення. Іншими словами, був історичний період, коли логіки в чистому вигляді не існувало.

Також, можна сказати, що в навчальних закладах логіка з'являється не як самостійна дисципліна, а як компонент такої синтетичної дисципліни як риторика. Тоді в риторику включали (а мова йде про Середньовіччя, коли з'являються перші університети) філософію, юриспруденцію, логічний інструментарій для забезпечення красномовства. Недарма, перший, власне російський, підручник з логіки, написаний Великим Ломоносовим, називається «Коротке керівництво до красномовства». У цьому підручнику Ломоносов наполягає, що основа красномовства - це знання логіки.

Традиція викладання логіки в Київському національному університеті має солідну історію. Першими викладачами логіки в тодішньому Імператорському університеті Святого Володимира були видатні професори університету: О. Новицький, С. Гогоцький, Г. Челпанов, Ф. Москаленко, В. Павлов, К. Руденко.

Сьогодні курс логіки в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка викладається на всіх гуманітарних факультетах та інститутах (а їх в університеті 9) і на 6 природничих факультетах (а їх в університеті 8): геологічному, географічному, біологічному, хімічному, фізичному, радіофізичному.

Логіка - одна з найдавніших областей наукового знання, вона з самого свого виникнення була і зараз є важливим загальнокультурним феноменом. Її роль у сучасному науковому світі вкрай важлива і багатопланова. Зрозуміло, з часом змінюється спрямованість логічних досліджень, удосконалюються логічні методи, виникають нові тенденції, що відповідають потребам науково-технічного прогресу.

Цікаво відзначити, що після загибелі античної цивілізації перше, що було відновлено з античної науки, - це логіка Аристотеля. Відомо негативне ставлення Середньовіччя до всієї античної науки, але її принципове визнання почалося саме з семи перших розділів аристотелівських «Аналітик».

В епоху Відродження знову першими були відновлені в правах і активно використовувалися відкриті в античні часи логічні методи. З цього починається філософія Р. Декарта та інших мислителів, з цього починається вся наука Нового часу.

Аристотелю належить заслуга створення логіки як способу захисту істини і викриття софістики. Саме в цій якості логіка залишається незамінною вже більше двох тисячоліть. У період Середньовіччя схоласти продовжили розробку проблем логіки. Вони ввели в логіку латинську термінологію. У Новий час Ф. Бекон досліджував основи індуктивних умовиводів. Дослідження видатного німецького філософа і математика Г.В. Ляйбніця поклали початок нового етапу логіки - логіки символічної, яка виникла в середині XIX ст.

При написанні підручника з логіки виникає досить складна проблема, пов'язана з вражаючими успіхами символічної логіки. Внаслідок зазначених успіхів, особливо в галузі теорії логічного висновку і логічної семантики, виникла думка про непотрібність традиційної логіки. Тим не менше, люди, як і дві тисячі років тому, продовжують розмірковувати, доводити, спростовувати, користуючись природною мовою. І в цих умовах апарат традиційної логіки залишається найбільш ефективним засобом.

У зв'язку зі сказаним виникає питання: як узгодити викладання традиційної логіки з результатами символічної логіки? У символічній логіці багато проблем традиційної логіки виглядають по новому, наприклад, проблема суджень з відношеннями, складних суджень, логічних законів і т.п. Символічна логіка відкрила нові форми міркування і нові види логічних зв'язків. Тому говорити в наш час про традиційну логіку без урахування досягнень символічної логіки просто неможливо.

І все-таки як поєднати в одному курсі матеріал традиційної та символічної логіки? Ясно, що це дві різні логічні системи, два різних етапи однієї і тієї ж науки, але мова ж йде про логіку як навчальну дисципліну, тому таке поєднання необхідне.

Отже, головна складність даної ситуації полягає в принциповій різниці традиційної та символічної логіки в підході до аналізу міркування. Традиційна логіка аналізує мислення, зокрема, такі його форми, як поняття, судження, умовивід, а символічна логіка досліджує мову, точніше кажучи, її змістовний сенс, і тому в ній йдеться не про форми мислення, а про терміни і висловлювання мови.

Поєднати обидва ці підходи досить складно. Тому є сенс в процесі викладання традиційної логіки використовувати результати символічної логіки там, де вона глибше освячує певну проблему або вносить в стару проблему щось нове. Деякою мірою подібним зразком може служити висвітлення аристотелівської силогістики Яном Лукасевичем.

Коли визначають логіку як науку про закони і форми правильного мислення, то слід мати на увазі, що логіка досліджує мислення з боку тих закономірностей, якими керується людина у процесі пізнання істини. Точніше: логіку цікавить, як функціонує, «живе» істинне знання, як можна з раніше встановлених і перевірених істин, не звертаючись в кожному конкретному випадку до практики, а лише застосовуючи особливі правила і закони мислення, отримувати нові істини.

Одним з головних завдань логіки, як науки про мислення, є те, що логіка бере до уваги лише форму, спосіб одержання нового знання. Вона досліджує спосіб отримання нового знання, не пов'язуючи форму знання з його конкретним змістом.

Як граматика вивчає форми окремого слова і форми поєднання слів у реченні, відволікаючись від конкретного змісту мовних виразів, як математика розглядає кількісні і просторові відносини поза конкретних матеріальних предметів, так і логіка аналізує форми окремих думок і форми їх поєднання поза конкретного змісту понять, суджень, умовиводів.

Я з такою, десь настирливою ретельністю виписую, що собою являє логіка як наука, що вона вивчає і в чому її практичне і теоретичне значення, тому що при аналізі пропонованих сьогодні студенту підручників, (про що буде йти мова нижче), складається враження, що деякі автори цих азів не знають.

У ХХ столітті логічна освіта в нашій Батьківщині до 1991 р. була репрезентована нечисленними підручниками з логіки. Умовно їх можна розділити на дві групи. Перша група: «Логіка» Г.Г. Челпанов (1924 р.), «Логіка» М.С. Строгович (1946 р.), «Логіка» К. Бакрадзе (1951 р.), «Логіка» В. Асмус (1947 р.), «Логіка» К. Руденко (1974 р.).

Друга група репрезентована наступними підручниками: «Логіка» Д.Горський (1963 р.), «Логіка» В.Жеребкін (1968 р.), «Логіка» під редакцією Г.Левіна (1974, Мінськ, вид-во БГУ), «Логіка» А.Гетманова (1986 р.), «Формальна логіка», автори І. Бродський та ін. (Вид-во Ленінградського ун-ту, 1977 р.) та ін.

Для першої групи підручників було характерно визначати логіку як філософську науку. У зв'язку з цим закони і форми мислення трактувалися як форми відображення об'єктивного світу в дусі діалектичного матеріалізму. Діалектичний матеріалізм розумівся в тлумаченні Б. Мітіна та інших представників червоної професури.

Цей матеріалізм докорінно відрізнявся від матеріалізму, який представляли П. Копнін, Е.Ільенков, Г.Бахтін, К.Батіщев, В.Босенко та ін.

Такий підхід не дозволив внести ясність щодо предмета логіки, її методу, кола завдань, вирішуваних нею, тенденцій і можливих перспектив її розвитку як науки.

Особливу плутанину внесла «діалектична логіка». У кожному з названих підручників намагалися дати її визначення, знайти місце в структурі логічної науки. Доходило до смішного. Класикам марксизму-ленінізму приписували те, що вони ніколи не говорили і не думали говорити.

У підручниках другої групи автори роблять спроби внести елементи сучасної логіки в матеріал традиційної логіки. Але ці нововведення виглядають чужорідним, незрозумілим елементом в тексті традиційної логіки.

Наприклад, коли в цих підручниках в темі «Судження як форма мислення» йдеться про пропозиційну функцію, то абсолютно не зрозуміло, що це дає для аналізу судження.

Або коли мова йде про логічні постійні, зокрема, про логічні сполучники, то не зрозуміло, чим вони краще граматичних сполучників і т.д.

Окремо слід сказати, про «Ленінградський підручник з логіки» 1977 р. (так в народі називають цей підручник.) Він складається з двох книг: «Загальна логіка» (те, що слід називати «Традиційна логіка») і «Символічна логіка», або те, що в науковому середовищі називають «Сучасна логіка».

Перша частина підручника «Загальна логіка» теж не уникла згубного впливу діалектичного матеріалізму червоної професури, а спроби ввести елементи сучасної логіки для трактування матеріалу традиційної логіки виглядають штучно. Наприклад, викладення основних формально-логічних законів і т.д.

Друга частина підручника, по суті, стала першою спробою викладу сучасної логіки у вигляді підручника.

Після відомих подій 1991 за допомогою Сороса в колишніх радянських республіках незалежно один від одного стали з'являтися підручники з логіки, їх різноманіття вражає. Тут були підручники суто з традиційної логіки, з традиційної логіки з використанням апарату сучасної логіки, з сучасної логіки і т.д.

Серед них слід відзначити: Е. Войшвилло, М. Дегтярьов «Логіка» (2010 р.), Ю. Івлєв «Логіка» (1994 р.), В. Бочаров, В. Маркін «Основи логіки» (1994 р.), А. Ішмуратов, І. Хоменко та ін.

Найбільш вдалим підручником для нефілософських факультетів є підручник Е. Войшвилло, М. Дегтярьова.

У підручнику в переконливій формі викладається матеріал курсу «Логіки», спеціально виділяються варіанти даного підручника, які доречно використовувати на конкретних факультетах, тобто на гуманітарних або природничих.

Хоча це підручник з традиційної логіки, але в ньому вдало використовується матеріал сучасної логіки. Наприклад, хоча б взяти викладення семантичних і синтаксичних категорій мовних виразів.

Автори, по-перше, досить аргументовано, чітко показують, що традиційна логіка і сучасна - це дві різні мови.

По-друге, дохідливо, в розрахунку на не фахівців, пояснюють, що мета виділення семантичних і синтаксичних категорій полягає в демонстрації того, які мовні відрізки несуть логічні форми, а які ні.

В іншому випадку, якщо цього не показати, то для студентів нефілософських факультетів цей матеріал «повисає» і здається непотрібним.

Таким недоліком страждає ряд сучасних підручників.

У 2006 р. виходить підручник В.А. Свєтлова «Сучасна логіка», пропонований студентам і аспірантам гуманітарних факультетів.

Але я завжди наполягаю, що жанр підручника і жанр монографії - це різні жанри. (І далі можна бути видатним вченим і не зовсім видатним викладачем).

Що я маю на увазі. Автор даного підручника в «Передмові» обіцяє:

а) ввести читача в світ зовсім нових розділів логіки, а саме, деонтична логіка, логіка дій, логіка оцінок і преференцій і т.д.

б) показати, що логіка представляє набір евристичних методів щодо теоретичної та практичної діяльності.

Добре. Але візьмемо хоча б главу аналізованого підручника «Мова і раціональна діяльність».

І ось для студента юриста, або географа, або економіста важко зрозуміти, чому логіка змушена створювати спеціальну мову, а не задовольнятися природною мовою, в якій втілюється, функціонує наше знання, наша думка.

Іноді в сучасних підручниках пропонуються розділи, які змістовно не розкриті, а представлені лише назвою.

Візьмемо підручник (3-е видання) «Логіка» (2006 р.), автор - шановний Юрій Васильович Івлєв.

У підручнику, наприклад, значаться розділи з багатообіцяючими назвами: «Історія логіки», «Основні методологічні принципи формальної логіки».

А фактично - це фрагментарні відомості про історію логіки і про основні закони логіки.

Із запропонованого, таким чином, матеріалу студенту дуже складно що-небудь зрозуміти (тим більше студенту нефілософського факультету).

Може, краще було б відіслати студента до відповідної довідкової літератури.

У 2012 році у видавництві «Юрайт», м. Москва вийшла в світ публікація під назвою «Логіка» з кваліфікацією «підручник для бакалаврів», автором якого є Михайлов К.А.

Публікація має гриф «Допущено Міністерством освіти і науки Російської Федерації як підручник для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються з гуманітарних напрямів та спеціальностей».

Даний підручник - це приклад, як не треба писати підручники з логіки. У цьому виді підручник буде тільки вбивати бажання у студента вивчати логіку. Наявність подібних підручників і привела до того, що багато вузів зменшують нормативний курс логіки або зовсім відмовляються від нього.

Половина матеріалу підручника - це біографічні та інші відомості про видатних вчених минулого і сьогодення (тут не тільки логіки). Наприклад, підручник містить інформацію про Х. Ортега-і-Гассет, Аристотеля, Г. Челпанова, В. Маркова, К. Маркса, Дж. Берклі, І. Гріфцову, Б. Рассела та ін. Вся ця інформація в доступному вигляді є в численних енциклопедіях і словниках.

Значна частина підручника містить опис відомих парадоксів і труднощів. Цей матеріал в надлишку є в різних монографіях, підручниках і довідниках. Тобто створюється враження, що це не підручник з логіки, а каталог відомих логічних труднощів, жодним чином не пов'язаних з нормативним курсом логіки.

Виклад силогістики, класичної логіки висловлювань, теорії понять і визначень переповнене неймовірним сумбуром. Часто-густо фрагменти традиційної логіки без усякого зв'язку забезпечуються відомостями з символічної логіки.

Після знайомства з даною публікацією резонно виникає питання: чим керувалося Міністерство освіти РФ, надаючи гриф «Підручника» даній публікації.

У підручниках для нефілософських факультетів обов'язково слід враховувати профіль факультету. Профільність курсу «Логіки» - це не тільки і не стільки ілюстрації його прикладами з спеціальності (юридичної, економічної, філософської і т.д.), для якої читається цей курс (хоча це іноді не слід скидати з рахунків).

Профільність курсу (візьмемо для прикладу юристів) - це вміння застосовувати знання логіки при тлумаченні діяльності юриста. Іншими словами, - це конкретизація логічного матеріалу в діяльності законодавця, слідчого, судді, адвоката, прокурорського працівника, розшуковця та ін.

Але іноді в підручниках з логіки доходять до смішного. У згаданому вище Ленінградському підручнику «Формальна логіка» пропонується використовувати скорочену КНФ для пошуку злочинця. Цей підхід тиражується в ряді сучасних підручників.

Підручники з логіки повинні працювати на привабливість курсу «Логіка» для нефілософських факультетів. Під привабливістю курсу розуміється доступний виклад логічного матеріалу при чіткому збереженні науковості.

В існуючих підручниках під привабливістю курсу логіки іноді розуміють наміри вирішувати логічні труднощі, головоломки, шаради і т.д.

У підручнику А.Д. Гетьманової наводиться парадокс Протагора «Тяжба». А.Д.Гетманова посилається на Ляйбніця, що даний парадокс можливо вирішити, якщо встановити терміни подачі позову. Тобто Протагор запізнився з позовом і тепер ніхто нікому нічого не винен. І ось з цієї причини більше двох тисяч років маються учень з учителем.

З підручника в підручник переходить парадокс «брехуна».

В історії логіки були численні спроби усунути скрутне становище, до якого призводить дане міркування. Одна з них зводилася до того, що тут порушується закон достатньої підстави.

А випадок з Першим Лордом Англії Георгом IV, який описує Б.Рассел просто шокує.

Розгляд названих труднощів, які описували Протагор, Евбулід і Рассел не означає, що Протагор намагався встановити терміни подачі позову, Евбулід прагнув перевірити надійність закону достатньої підстави, а Рассел намагався з'ясувати, чи дійсно король Георг IV цікавився авторством «Веверлея». Слід мати на увазі, що логіка не займається тим, як ліквідувати той чи інший парадокс - це, по-перше. А, по-друге, ці парадокси не можна і не потрібно вирішувати. Вони в анекдотичній, загальнодоступній формі лише вказують на серйозні проблеми, що виникають у світі науки (саме там, де наша думка відривається від реальності, залишаючи грунт конкретних вражень, реально існуючих предметів, властивостей і відносин, де орієнтирами не можуть бути посилання на чуттєву достовірність, інтуїцію, здоровий глузд).

Зовні здається, що врахування профільності факультету і привабливість курсу логіки надумані і неіснуючі ознаки сучасного університетського підручника з логіки.

Але за цим стоїть така важлива деталь як відмова від курсів логіки не тільки на природничих, а й на гуманітарних факультетах.

Працюючи над зазначеними вище побажаннями до поліпшення існуючих підручників, ми повинні стимулювати появу підручника з логіки нового покоління, матеріал якого буде викладено чіткою, ясною мовою, основні положення логічної науки тут будуть подані в доступній формі при дотриманні наукової строгості, а привабливість і продуманість підручника буде сприяти обов'язковому викладанню логіки на всіх факультетах університету».

На конференції працювало чотири круглі столи. 3 травня круглі столи «Логіка на філософських факультетах вузів: проблеми базового курсу та спеціалізації» та «Навчальні курси з логіки для студентів нефілософських спеціальностей ВНЗ». 4 травня круглі столи «Дисципліни логічного циклу (неформальна логіка, теорія аргументації, риторика, еристика): теоретичні та практичні проблеми навчальних курсів» та «Логіка та дисципліни логічного циклу на юридичних факультетах ВНЗ».

У процесі роботи круглого столу «Логіка на філософських факультетах вузів: проблеми базового курсу та спеціалізації», керівниками якого були: д.філос.н., проф. Васюков В.Л. (Москва), д.філос.н., доц. Зайцев Д.В. (Москва), д.філос.н., проф. Хоменко І.В. (Київ), обговорювалися проблеми викладання базового курсу логіки на філософських факультетах та труднощі, пов’язані зі  спеціалізацією з логіки. Зазначалося, що однією з проблем спеціалізації з логіки є слабке знання студентом певних розділів математики, які необхідні для підготовки спеціалістів з логіки. У зв’язку з цим підкреслювалося, що математична підготовка майбутнього логіка не повинна зводитися тільки до читання йому відповідних основних курсів математики, оскільки логікам, в основному, необхідні лише певні її розділи, які не мають популярності у математиків через їхню фундаментальність. У першу чергу, йдеться про теорію множин, а у другу – про універсальну алгебру. Пропонувалося, що можливим рецептом у такому випадку може бути орієнтація викладання математики за спеціальною програмою, що керувалася б потребами сучасної логіки, а не просто математична просвіта. У виступах акцентувалась увага на тому, що сьогодні важко дати майбутнім фахівцям з логіки універсальні знання з усіх напрямків сучасної логіки. Підкреслювалося, що у більшості світових центрів ця проблема вирішується через розвиток певних наукових шкіл, які фокусуються на достатньо вузьких темах досліджень. Як вихід із такого становища, пропонувалося перейняти досвід кафедри логіки філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка у підході до викладання спецкурсів для спеціалізації. Йдеться про залучення викладачів та вчених з Росії та країн Західної Європи до процесу викладання, а також проведення науково-теоретичних семінарів з логіки у режимі on line конференції. Існує досвід проведення останніх кафедрою логіки філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка спільно з кафедрою логіки філософського факультету Московського державного університету імені М.В. Ломоносова. Обговорювалися пропозиції, пов’язані з викладанням спецкурсів, орієнтованих на прикладні аспекти логіки. Крім того, виступаючими пропонувалось створення системи стажувань за кордоном, створення віртуальних форм наукових семінарів, дослідницьких груп, які підтримувалися б вітчизняними та міжнародними науковими грантами.

Під час роботи круглого столу «Навчальні курси з логіки для студентів нефілософських спеціальностей ВНЗ», керівниками якого були: д.філос.н., проф. Бажанов В.О. (Ульянівськ), д.філос.н., проф. Гріфцова І.М. (Москва), д.філос.н., проф. Шрамко Я.В. (Кривий Ріг), обговорювалися проблеми, пов’язані з викладанням основних курсів логіки для студентів нефілософських спеціальностей, виступаючі ділилися власним досвідом викладання зазначених курсів. Підкреслювалося, що при розробці курсів з логіки виникає непросте завдання забезпечення розумного балансу між доступністю навчального матеріалу та науковістю його змісту. Пропонувалося розглядати курс логіки як пропедевтику будь-яких дисциплін, як загальноосвітніх, так і спеціальних, а також, при читанні курсу логіки враховувати профіль майбутньої спеціальності студента.

Протягом роботи круглого столу «Дисципліни логічного циклу (неформальна логіка, теорія аргументації, риторика, еристика): теоретичні та практичні проблеми навчальних курсів», керівниками якого були:  д.філос.н., проф. Драгаліна-Чорна О.Г. (Москва), к.філос.н., доц. Колотілова Н.А. (Київ), д.філос.н., проф. Шульга О.М. (Москва), д.філос.н., проф.  Чуєшов В.І. (Мінськ), виступаючі підкреслювали, перш за все, прагматичну спрямованість дисциплін логічного циклу. Розглядалися шляхи вирішення проблеми співвідношення логічної теорії та практики міркувань про ту чи іншу предметну галузь. Зазначалося, що реалії сучасної освіти в Україні ведуть до того, що курси логіки та дисциплін логічного циклу виступають частіше за все як курси на вибір студентів. У зв’язку з цим прослідковується тенденція, що зазначені курси виступають як однопорядкові, тобто, вибравши один курс, у студента не має можливості прослухати інші дисципліни. Тому в курсі риторики, наприклад, не вдається взяти за основу ті знання, які студенти засвоїли б у загальному курсі логіки. Це вимагає певного коректування  змістовного наповнення цієї навчальної дисципліни. Пропонувалося, що виходом із такої ситуації може бути більш детальний розгляд топіки у курсі риторики. Виступаючими розглядалися також проблеми, пов’язані зі змістовним наповненням навчальних посібників з теорії аргументації. Йшлося про те, що підручники, які призначені для майбутніх професійних філософів та спеціалістів у галузі логіки не відповідають запитам та інтересам студентів, які спеціалізуються в інших галузях. Викладачі ділилися досвідом викладання дисциплін логічного циклу.

Робота круглого столу «Логіка та дисципліни логічного циклу на юридичних факультетах ВНЗ», керівниками якого були: д.філос.н., проф. Дьоміна Л.А. (Москва), д.філос.н., проф. Тітов В.Д. (Харків), к.філос.н., доц. Щербина О.Ю. (Київ), почалася з визначення найголовнішої проблеми у викладанні логіки та дисциплін логічного циклу на юридичних факультетах ВНЗ, а саме, тієї, що у багатьох зазначених навчальних закладах логіка є  дисципліною на вибір для студента-першокурсника. Підкреслювалося, що «логіка на вибір» означає, що не всі юристи будуть вивчати логіку, оволодівати знанням та навичками строго мислення, а отже, наслідки такої «виборності» цілком передбачувані – поступово будуть втрачатися необхідні для юриста здібності, які він отримав би завдяки вивченню логіки та дисциплін логічного циклу. У зв’язку з цим, акцентувалась увага на тому, що виборність логічних дисциплін повинна означати для кожного студента вузу обов’язковий вибір певного логічного курсу, але не виключення логічної освіти взагалі для частини студентів. Також обговорювались проблеми удосконалення методики викладання загального курсу логіки для студентів-правників. Крім того, за час роботи круглого столу виступаючі ділилися досвідом викладання курсів теорії аргументації для майбутніх юристів. У цьому контексті підкреслювалася необхідність враховувати при створенні програм зазначених курсів такі питання: яке застосування може найти загальна модель аргументації в аналізі та оцінці юридичної аргументації? Які загальні стандарти раціональності можуть бути застосовані при оцінці юридичних доводів? Яку роль виконують аргументи ad hominem в юридичній аргументації?

Конференція носила практичний характер і в її рамках відбулися майстер-класи та презентація нового підручника з логіки. Це майстер-класи: кандидата філософських наук, доцента кафедри логіки філософського факультету Санкт-Петербургського державного університету Ю.Ю. Черноскутова «Австрійська логіка XІX століття: історія та головні особливості» та  кандидата філософських наук, старшого викладача  Балтійського федерального університету ім. І. Канта, які супроводжувалися відео презентацією.

У рамках презентації нових підручників з логіки доктором філософських наук, професором Харківського національного університету внутрішніх справ Тягло О.В. був репрезентований підручник Бандурко О.М., Тягло О.В. «Юридична логіка», виданий українською мовою.

У цілому досягненням конференції став обмін досвідом у викладанні курсів логіки та дисциплін логічного циклу як студентам філософських спеціальностей, у тому числі майбутнім логікам-професіоналам, так і студентам нефілософських факультетів, яким ці курси читаються як загальноосвітні дисципліни. На жаль, загальна тенденція сучасної вищої освіти в Україні, в країнах ближнього зарубіжжя, як підкреслювалося й у попередніх міжнародних науково-практичних конференціях з проблем викладання логіки та дисциплін логічного циклу, що проводилися у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, полягає в тому, що зменшується кількість годин, відведених на логіку та дисципліни логічного циклу. Повне вилучення таких курсів з навчальних планів ВНЗ навряд чи позитивно відобразиться на майбутніх спеціалістах різних галузей діяльності.

 

 Оргкомітет конференції